13 травня, у переддень 151-річниці Дня народження відомого українського письменника, новеліста, патрона Прикарпатського національного університету Василя Стефаника та 82-річниці від Дня заснування Університету, відбулася презентація друкованого видання – “(НЕ)сподіваний Стефаник”.
Просто неба, у внутрішньому дворі ПНУ, зібралися представники ректорату, викладачі, студенти та працівники, представники видавництва Discursus, Івано-Франківської універсальної бібліотеки ім.І.Франка та журналісти. Завітали на захід і колеги з Херсонського державного університету, який на період воєнного стану працює на базі Прикарпатського.
Колективна монографія “(НЕ)сподіваний Стефаник” нещодавно вийшла у світ у видавництві Discursus. Авторами видання є професори Прикарпатського університету Володимир Великочий, Іван Монолатій та Ольга Деркачова. Варто зазначити, що двоє із авторів – Ольга Деркачова у 2014 році та Іван Монолатій у 2021-му – стали лауреатами обласної премії ім. Василя Стефаника.
Рецензентами книги виступили доктор філологічних наук, професор Ігор Набитович (Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі, Люблін, Республіка Польща), кандидатка філологічних наук, доцентка Тетяна Белімова (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України), кандидатка філологічних наук, доцентка Наталія Вівчарик (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника). Передмову до монографії написав професор Прикарпатського університету, завідувач кафедри української літератури Степан Хороб.
Відкриваючи захід, ректор університету Ігор Цепенда підкреслив неоціненне значення книги “(НЕ)сподіваний Стефаник”, яка стала черговим внеском до вшанування яскравої особистості, патрона Прикарпатського університету Василя Стефаника.
«Ті праці, які вже сьогодні опубліковані про Василя Стефаника засвідчують про те, що пласт і спадщина письменника потребують постійних досліджень. Ця колективна праця наших трьох професорів має на меті показати ті сторінки життя Василя Стефаника, які до певної міри в багатьох дослідженнях не були висвітлені. Як для мене, Василь Стефаник – це особистість, яка є взірцем для багатьох тих людей, які хочуть йти в політику, і в цілому, бути людиною, на яку можна рівнятися», – зазначив ректор університету Ігор Цепенда.
Ректор також подякував колективу авторів книжки та усім науковцям університету, які впродовж багатьох років створили унікальну дослідницьку платформу для дослідників літератури і творчості Василя Стефаника на довгі роки.
З вільними словами також виступили проректорка університету Валентина Якубів, доцент кафедри української літератури факультету філології ПНУ, літературознавець, критик Євген Баран та колеги з Херсонського державного університету.
Це особлива книга тому, що її народження припало на час повномасштабного вторгнення російських окупантів і тому вона по-особливому дорога і, по-особливому, цінна. Слово потрібно завжди, адже слово – це зброя, слово лікує, слово зцілює і тут, у цій книзі, слово про Василя Стефаника трьох професорів Прикарпатського університету. Десь в рамках 150-літнього ювілею, який ми відзначали минулого року, це був час переосмислення творчості Стефаника, перепрочитання, роздумів над тим, наскільки його твори актуальні зараз, і, як наслідок з’явилася ця праця», – зазначила під час презентації Ольга Деркачова.
Частина монографії присвячена, зокрема, участі Василя Стефаника у процесах, пов’язаних із Західно-Українською Народною Республікою.
«Спроба описати діяльність Василя Стефаника в період ЗУНР є лише частиною майбутньої великої роботи. Ми ставили перед собою за мету подивитися на Стефаника з точки зору ще недостатньо поширеного в українській історичній науці напрямку – психоісторія. Це особлива річ коли ти не лише використовуєш файкти, а намагаєшся зрозуміти внутрішні причини тих чи інших вчинків людини, яку ти вивчаєш», – сказав Володимир Великочий.
У своєму дослідженні професор Великочий на межі психоісторії і біографістики зробив висновок,зокрема, про те, що Василь Стефаник був лідером, але він не був тією людиною, яка могла би за собою повести маси. Він міг бути добрим трибуном, добрим організатором, але він не хотів бути чиновником і державним службовцем.
«Для аналізу творчості Василя Стефаника я обрав новелу «Давнина». Вона дуже добре показує проблему національного провідництва, національних еліт. У новелі є дуже характерна фігура – дід. Його слова «моя верства уже давно вімерла» свідчить про те, що є катастрофа національних еліт. Цю національну еліту Василь Стефаник намагається показати на рівні села, тому що це зав’язок української нації, українського етносу. І дуже важливо, що він це робить і це показує», – зауважив Іван Монолатій.
Як зазначили автори книги збагнути Василя Стефаника, як і кожну творчу особистість, не легко. Проте, науковці розраховують на те, що читач зустріне тут справді не такого Стефаника, який відомий, а такого, якого ніби й знаєш, розумієш, але ще так, як уявляєш – не зустрічав. Того Василя Стефаника, що не лише революціонер, визнаний європейського штибу новеліст, багаторічний політичний український діяч, а й (не)пізнаний, (не)відомий, а тому й (не)сподіваний
Під час презентації автор передмови до книжки професор Прикарпатського університету Степан Хороб зазначив, що наукові матеріали, зібрані в одне видання, мають на меті неординарно оцінити (з позицій сучасної методології) життєвий шлях Василя Стефаника. Зокрема суспільно-політичну та культурно-національну діяльність через використання його недостатньо вивченої біографістики та спробу реінтерпретації унікальної художньої та епістолярної спадщини. Розмисли прикарпатських учених створюють доволі переконливі візії життя і творчості Василя Стефаника.
На завершення презентації авторами видання “(НЕ)сподіваний Стефаник” професори Прикарпатського університету Володимир Великочий, Іван Монолатій та Ольга Деркачова відповіли на запитання учасників заходу.
