«Небесна Сотня на варті незалежності»

Господь вас вибрав з-поміж нас усіх,

Бо ви найбільш були цього достойні,

Щоби полинули в Його Небесний світ

Й спочили вічно у його долоні.

П’ять років минуло з часу тих подій, що назавжди вкарбувалися в історію України, у серце кожного українця. Цей трагічний день увійшов в історію нашого народу, як символ нескореності та самопожертви кращих синів України. 20 лютого – День пам’яті Небесної Сотні. Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Студенти педагогічного факультету спеціальності «Початкова освіта» (групи ПО-32, ПО-44) разом із доцентом кафедри педагогіки початкової освіти Оксаною Цюняк завітали на захід «Небесна Сотня на варті незалежності», організований бібліотекарем читального залу ЦБ Департаменту культури Івано-Франківської міської ради п.Зоряною Петрик. п.Зоряна розповіла молоді про Героїв Небесної Сотні, котрі віддали своє життя за краще майбутнє своєї держави. ««Євромайдан» став символом нашої боротьби за європейські цінності та щасливе майбутнє. Ми заплатили занадто дорогу ціну. Своє життя віддали найкращі і більшість з них – молодь. Ті, що лише починали свій життєвий шлях. Ми зібралися тут сьогодні, аби пом’янути та вшанувати Небесну Сотню. Мужніх, незламних українців, ангелів-охоронців мирного та світлого майбутнього України,  чиї душі уже на небесах», – зазначила ведуча заходу Зоряна Петрик. Доповненням до інформації  стала тематична добірка відео: «Небесна Сотня. Коротка історія гігантського подвигу», «Час плине, а пам’ять залишається», «Майдан. Вільні творять свободу». Герої  вічно житимуть в народній пам’яті, «Герої не вмирають!»Емоційною кульмінацією заходу стала мить запалення свічки пам’яті під зворушливу мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача».

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду сотник—молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий…

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

Людмила Максимлюк, 21.02